Автор даної роботи
студентка 326 групи
факультету іноземної філології
МНУ ім. В.О. Сухомлинського
Максимчук Олеся
Лексика мови постійно збагачується. В
процесі мовного спілкування одне й те ж саме поняття
характеризується з різних сторін, виділяються нові його ознаки. Це приводить до
утворення нових слів. У лексемах може відбиватися ставлення мовців до предметів реального світу,
їхні емоції та волевиявлення.
Між словами, що позначають одне розгалужене поняття чи його компоненти або різні відтінки й оцінки,
встановлюються близькі зв'язки,
їх називають синонімічними, а слова — синонімами.
У мові постійно діє закон економії мовних
засобів. Тому витворюючи або запозичуючи нові слова й вирази, мова
намагається за цим законом диференціювати їх, тобто розрізнювати за значенням, відтінками значень, функціями так, щоб не було абсолютно
однакових мовних одиниць.
Німецька мова за свою довгу історію
виробила надзвичайно розвинену синоніміку, здатну задовольнити
найрізноманітніші потреби мовного загалу в тому, щоб найменувати, передавати те чи інше поняття з
усіма його найтоншими
відтінками й виразити всю гаму пов'язаних із ним емоційно –експресивних та оцінних нюансів.
1.
Синонімія.
Слово синонім грецького походження й
дослівно означає «однойменний». Тобто це слова, що мають спільність
значення, але відрізняються відтінками значень чи стилістичними забарвленнями,
наприклад: лихо, горе, біда, нещастя; нудьга, сум, жаль, туга. Отже, синоніми
мають дві суттєві
властивості. З одного боку, вони подібні, близькі, а з другого — значеннєві відтінки й стилістичне
забарвлення їх не збігаються, не
роблять їх однаковими.
Синонімія — це повний або частковий
збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при
відмінностях у формі. Декілька
синонімів, що мають одне спільне значення, називаються синонімічним рядом. Ряд має одне
стрижневе, опорне слово, що виражає найзагальніше значення й не має стилістичних відтінків. Воно
ще називається семантичною домінантою і
об'єднує навколо себе інші стилістично забарвлені синоніми, наприклад: ходити — крокувати (урочисто), марширувати (в шерензі),
поспішати (швидко), плентатися (повільно); стійкий — міцний, непохитний (дуже стійкий); сміятися — реготати (голосно сміятися), хихикати (неприємно сміятися)
;безжалісний — безсердечний
(нечутливий до чужого болю), жорстокий (дуже безжалісний); метелиця — хуртовина, завірюха, хуга; мати —
ненька; солдат — боєць,
воїн, армієць, ратник; бандит — грабіжник, розбійник; пахучий — запашний, духмяний,
ароматний; дбати — клопотатися, піклуватися, турбуватися; бій — битва, січа. Синоніміка
— це сукупність синонімів, наявних у мові. Синоніми бувають лексичні,
морфологічні, синтаксичні, фразеологічні.
Синоніми – слова (переважно
однієї частини мови) або їх окремі значення, а також стійкі словосполуки,
афікси, словотвірні типи, граматичні форми, синтаксичні конструкції, що при
повній або частковій формальній відмінності мають тотожні чи майже тотожні
значення (з можливими відмінностями у стилістичній та граматичній характеристиках
й у сполучуваності).
Синоніми, слова й фразеологізми, різні звуковою формою, але близькі або
тотожні за значенням:
1.
з незначною зміною значеннєвого обсягу й
словосполучної комбінаторики (по́ле — рілля́ — ни́ва: зао́ране по́ле, — на ріллі́, ни́ва, але лиш по́ле по́пису, на наро́дній
ни́ві);
2.
з різним емоційним забарвленням
(заку́тина — закапе́лок — діра́ — ’глухе́ село́’);
3.
контекстові синоніми, що тільки в
певному контексті є синонімами (ішов і враз простягну́вся як до́вгий
’упав’) і легко переходять в емоційні синоніми;
4.
абсолютні або дублети з тотожним
значенням (Гідроге́н — во́день, шофе́р — воді́й, — зокрема у випадках
професіоналізмів і термінологізмів), що виникають здебільше в наслідок
нашарування різнодіалектних чи різномовних слів (госпо́дар — хазя́їн; риска́ль — за́ступ — горо́дник — лопа́тка), поки
мововжиток їх не розділить у 1 групі.
Синоніміку
вивчають семантика й лексикологія. «Короткий
словник синонімів української мови» склав Пилип Деркач (4 279 синонімічних
рядів, частково зі стилістичними
позначками, К. 1960). «Матеріали
до синонімічного словника української мови», зібрані Андрієм Багметом, друкувалися в
ж. «Вітчизна» (1959, ч.
2 — 1962, ч. 7). Синоніміку Т. Шевченка досліджував В. Ільїн, М. Коцюбинського — Л. Паламарчук, І. Франка — І. Ощипко, Лесі Українки — І. Олійник, М. Рильського — Ґ. Колесник.
2.
Синоніми
у німецькій мові.
Синоніми в
німецькій літературній мові з'являються або завдяки запозиченням, наприклад, stören – inkommodieren (від
франц. commode зручний),
або внаслідок проникнення діалектних слів в літературну мову, наприклад, Fleischer – Metzger (південно – і
західнонімецький) або, нарешті, в результаті зміни значень слів. В лінгвістичній літературі немає
єдиного загальновизнаного
визначення синонімів, як немає і єдиного підходу до встановлення синонімічності. Як вже
зазначалося раніше, синонімами називають слова з рівним значенням, зі схожим значенням, слова, що позначають одне і те ж поняття або
поняття дуже близькі між собою, слова з єдиним або дуже близьким наочно-логічним змістом, слова,
однакові по номінативному
відношенні, але, як правило, що розрізняються стилістично.
В німецькій мові розрізняють
стилістично обмежені та стилістично необмежені синоніми. Розглянемо такі підрозділи стилістично
необмежених синонімів як
рівнозначні та нерівнозначні синоніми. Рівнозначні синоніми можуть бути повними (якщо співпадають
як їх значення, так і їх вживання) і неповними (якщо вони відрізняються тільки
по вживанню). Приклади : halten і stehen bleiben «стояти» (по відношенню до людини) повні синоніми ; Meer і See «море» – неповні, оскільки можна сказати : das Meer (але не die See) bedeck einen großen Teil der Erdkugel, Leutnant zur See ( але не zum Meer). Нерівнозначні синоніми розрізняються по відтінках значення і
переважно
і по вживанню. Ці останні найбільш численні.
Досліджуючи синоніми, можна
спостерігати цікавий факт : одні синоніми можуть уживатися з будь-якими частинами мови (якщо вони взагалі з ними поєднуються), а інші ні. Наведемо як
приклад : sogar – selbst. Sogar поєднується
з будь-якою знаменною частиною мови, тоді як selbst не можна поєднувати з дієсловом.
Всі вище перелічені критерії хоч
і не вичерпують всього розмаїття відтінків значення синонімів, проте, все ж
таки проливають деяке світло на характер синонімічних відносин між окремими
значеннями так званих ідеографічних синонімів, тобто не співпадаючих повністю
по значенню.
На перший погляд дещо простіше із
стилістично-диференційованими, так званими стилістичними синонімами. Проте і
тут немає достатньо надійних даних ні для диференціації стилістично необмежених
і стилістично обмежених, ні для подальшого поділу стилістично обмежених
синонімів, хоч би на синоніми розмовного і книжно-письмового стилю мови.
Іноді відмінність між стилістично
необмеженими (ідеографічними) і стилістично обмеженими синонімами вбачають в їх різному емоційному забарвленні, в різній експресивності
і тому називають перші нейтральними, а другі – стилістично забарвленими. Ці терміни, на думку вчених,
навряд чи вдалі, оскільки
стилістична нейтральність в сенсі нульової експресивності властива як стилістично обмеженим,
так і стилістично необмеженим синонімам; порівняння : anfangen – beginnen, aufmachen – öffnen, або ж Dienstmädchen та Haustochter, де перші члени
синонімічних рядів відносяться до стилістично необмежених, а другі – або до
лексики книжно-письмової, або розмовної мови; порівняння: das Geschäft wird geöffnet, але не aufgemacht і т.д.
Проте в цих синонімах не можна взагалі виявити експресивних (емоційних) відтінків.
Стилістично обмежені синоніми
порівняно легко виявляються по властивих їм додатковим експресивним відтінкам, що виражають іронію, урочистість і т.д., наприклад :
inkommodieren, Beamtenkuh, Gemach тощо. «Нейтральні» стилістичні синоніми важче виявити, оскільки вони зазвичай, словниками, не кваліфікуються, відповідним чином. Їх стилістичну обмеженість можна встановити тільки
або шляхом лінгвістичного експерименту, для чого потрібне довершене знання
мови, або статистично, шляхом вивчення великої кількості текстів (контекстів),
як пропонував Л.В.
Щерба, що, загалом, не під силу
одному дослідникові ; можливо, що це скоро
буде виконано за допомогою машин. Досить
перегорнути будь-який підручник по іноземній мові, щоб переконатися в тому,
наскільки невиправдано там вживання синонімів, наприклад, beginnen замість anfangen, wünschen замість wollen, senden замість schicken тощо.
У німецькій
лексикографії є досить велика кількість синонімічних словників, але вони майже
всі, за винятком старого видання словника серії Дудена, є більш менш вдало
підібраними синонімічними рядами, що не містять, як правило, прикладів, що
ілюструють їх значення і вживання. Серед опублікованих словників можна виявити два типии : словники, де синонімічні ряди змішані з тематичними (сюди можна віднести словники, подібні до словника Пельцера) і синонімічні словники типа Гернера і Кемпке, де проведений строгий відбір синонімів, але не дані відмінності між ними.
Всі ці словники призначені для носіїв
мови і розраховані на те, щоб встановити
те загальне, що
характерне для синонімів даного ряду. Але, як вже йшлося вище, в них не
можна знайти майже ніяких відомостей про те, в чому полягають відмінності між
синонімами, що знаходяться в одному ряду.
Єдиним поки
словником, який дає ті чи інші відомості є згаданий вище синонімічний словник
серії Дудена. Крім синонімічних рядів він містить і просторове тлумачення
відмінностей в значенні і вживанні членів кожного синонімічного ряду, а також
приклади, що ілюструють їх, у тому числі і запозичені з літератури.
Спираючись на
відмінності в семантиці і стилістичному забарвленні, виділяють три найбільш
загальні групи синонімів [5: 69]:
1.Синоніми семантичні.
2.Синоніми стилістичні.
3.Синоніми семантико – стилістичні.
Семантичні
синоніми – це стилістично нейтральні слова. Що відрізняються один від одного відтінками основного, загального для кожного з них значення. Основне призначення семантичних
синонімів в мові – служити засобом точного виразу думки в
кожному окремому випадку мовного вживання.
Стилістичні синоніми
– це слова, тотожні за своїм значенням і різні по стилістичному забарвленню. Те
або інше слово ми визначаємо як стилістичний синонім при зіставленні з відповідним стилістично
нейтральним словом, тому в кожній парі
стилістичних синонімів або у ряді неодмінного буде слово стилістично нейтральне.
На відміну від семантичних синонімів, серед стилістичних синонімів спостерігається велика кількість
іменників з конкретним значенням. Це цілком закономірно,
оскільки один і той же конкретний предмет в різні епохи життя мови в різних місцях його
розповсюдження міг отримувати різні найменування.
Стилістичні
синоніми вкрай неоднорідні. Серед них виділяються дві великі групи : застарілі
слова (архаїзми) та слова, що вживаються в межах певної території (діалектизми)
чи в межах певного мовного
стилю.
Семантико-стилістичні
синоніми – це слова та їх еквіваленти, що позначають одне і те ж явище
об'єктивній дійсності і що розрізняються нетільки стилістичним забарвленням,
але і відтінками загального для кожного з них значення.
3.
Синоніми
в українській мові.
В українській
мові синоніми бувають лексичні, морфологічні, синтаксичні, фразеологічні.
Лексичні синоніми — це подібні або
тотожні за значенням слова. Абсолютних синонімів у мові мало:
оплески — аплодисменти, доказ — аргумент, зодчий — архітектор, відтінок —
нюанс, літак — аероплан, укол — ін'єкція, водограй — фонтан, вітрило — парус. Вони не мають якихось значеннєвих відтінків. Використовують
їх у мовленні для того, щоб уникнути повторів. Абсолютні синоніми виникають, коли замість власне українського слова запозичується
іншомовне з таким самим значенням. Зловживати іншомовними словами не слід.
В українській мові є дуже багато серед лексичних
синонімів ідеографічних (значеннєвих) і стилістичних.
Ідеографічні синоніми передають різні
значеннєві відтінки того самого
поняття: говорити — виступати, проголошувати, розмовляти;
тихий — повільний,
спокійний, хата — дім, будинок, житло, квартира; дорога — шлях, гостинець, путь, узвіз, тракт,
бетонка.
Стилістичні синоніми при спільності
значення передають різне стилістичне забарвлення (емоційне, оцінне): говорити — базікати,
патякати; ходити — швендяти,
човгати; їсти — глитати, жерти. Вони, як правило, закріплюються у мовленні певного стилю, наприклад:
говорити, але на зборах
— виступати; розбір, але в науковому стилі — аналіз; прохання, але в офіційно-діловому стилі —
заява.
Лексичні синоніми можуть бути
загальномовними й контекстуальними.
Загальномовними називаються ті, що не залежать від контексту,
їхня синонімічність, сприймається
й поза контекстом: життєпис — біографія; абетка — азбука — алфавіт; визискування — експлуатація;
всесвіт — космос; лаштунки —
куліси.
Контекстуальними називають ті
синоніми, що набувають
синонімічності тільки в контексті (чи у словосполученні): чешу (йду) до хати; сива (давня) історія;
заливатися (сміятися) без причини тощо. Контекстуальні синоніми, як правило, мають яскраве емоційно-експресивне забарвлення:
Маланка ледве допхалась до своєї халупки; їй не хотілось нічого робити і вона, склавши руки,
як у неділю, гаптувала словами
хитрі мережки; Хома був усюди. Він, здавалось, забув людську мову і лиш, як жужіль од
горіння душі, викидав з себе: «Бити! Палити!» (М.Коцюбинський).
Морфологічними синонімами називають
варіанти форм, що передають те ж саме поняття. Наприклад, давальний і місцевий відмінок:
батьку — батькові, на батьку
— на батькові; по полі — по полю; орудний відмінок: тією — тою, п'ятьма — п'ятьома.
Синтаксичні синоніми — це граматично
різні конструкції, що виражають ту саму думку. Такими можна вважати: сполучникові та безсполучникові
речення: Сонце зайшло, й надворі швидко стемніло. — Як тільки сонце зайшло, надворі швидко стемніло.
— Коли сонце зайшло,
надворі швидко стемніло; складнопідрядні
й прості речення з дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами: Картина, що була написана
олією, висіла над роялем. —
Написана олією картина висіла над роялем; Коли приходиш з вулиці додану, мий руки. — Прийшовши
з вулиці додолу, мий руки; складнопідрядні й прості речення з другорядними членами: Коли приїду з відрядження, зайду до вас. — Після
приїзду з відрядження зайду до вас; Коли закінчиться урок, підійди до мене. — Після уроку підійди
до мене; синтаксичні
конструкції книжного і розмовного характеру:
незважаючи на те, що
хоч і
внаслідок того що
після того
завдяки тому що
через те
з метою щоб
Фразеологічні
синоніми — це різні фразеологізми з одним значенням: ні туди ні сюди, ні в тин
ні в ворота, ні риба ні м'ясо; гав ловити, рота роззявляти; дати драла,
накивати п'ятами; не всі дома, немає клепки, не варить баняк, немає олії;
давати хропака, клювати носом.
Лексичні синоніми є найвиразнішими й
найпоширенішими образними засобами мови. З їхньою допомогою у мовленні можна не тільки уникнути
неприємного повтору одних і тих
самих слів, а й точніше передати інформацію, бо є можливість передати відтінки думки, уточнити деталі,
ознаки, властивості. На
віддалених асоціативних зв'язках між ознаками предметів і явищ відбувається перенесення або розширення
значень слів, виникають образні
назви. Це окремі слова-синоніми та цілі описові синонімічні звороти, що мають назву перифраза
(іноді кажуть — парафраза). Перифраза — стилістична фігура (побудова), відома в риториці й поетиці
ще з давньогрецьких часів.
Вона концентрує в собі найвиразніші, найчастіше образні ознаки й стає ніби прихованою синонімічною
назвою, наприклад: Багряний
лист в гаю кружля, шумлять отави молодо. Чого-чого вдягла земля осіннє золото? (Д. Луценко); Я скоро
буду виходити на вулиці Києва з траурною пов'язкою на рукаві — умирає мати поезії мого народу! (Л.Костенко). Поняття жовте листя
передане через ознаки інших двох — осіннє і золото, поняття мова — через поняття мати і поезія.
Українська мова має усталені
перифрази: Кобзар України (Т.Шевченко), Великий Каменяр (І.Франко), Дочка Прометея (Леся Українка),
столиця України (Київ),
місто Лева (Львів), чорне золото (кам'яне вугілля) та ін.
Синонімічні функції виконують і
евфемізми.
Це слова чи словосполучення, які пом'якшують враження від висловленого тим, що називають непрямо, а опосередковано, через іншу ознаку. На
певні слова (лайки, неприємні назви) суспільство накладає табу (заборону) й замість цих слів використовує інші. Замість слова
брехати кажуть говорить неправду; аналогічно: дурний — нерозумний, п'є — заглядає в чарку,
грубіян — погано вихований.
Висновок
Отже, синоніми – слова, близькі
або тотожні за значенням, які по-різному називають те саме поняття. Синонімічні
відношення охоплюють більшість елементів лексичного рівня системи
загальновживаної мови. Синонімія є характерною
і для спеціальної мови, і для її підсистеми – термінології. Уміле й доречне
використання синоніміки – один з найважливіших показників майстерності
письменника, публіциста, оратора. Синонімія якнайкраще репрезентує лексичне
багатство мови, є невичерпним джерелом стилістики. Семантико-стилістичні
особливості синонімів обов'язково враховуються при їх використанні. Слова, що
відрізняються відтінком розмовності, вживаються лише у невимушеному розмовному
мовленні. У текстах офіційно-ділового та наукового стилю
повинні використовуватися ті слова, які забезпечують нейтральність викладу і допомагають
найточніше висловити думку.
Наявність синонімів допомагає урізноманітнити мовлення, уникнути повторення слів, найточніше
висловити думки і почуття.
Інформацію взято з сайту/навчального посібника:
1.Апресян Ю.Д. Проблема синонімії.
Питання мовознавства. – Донецьк: «БАО»,
1986. – 194 с.
2.Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: стилистика декодирования. – Л., 1981 –
295с.
3.Гальперин И. Р. Текст как
обьект лингвистических
исследований. – М.: Наука, 1981. – 139с.
4..Касландія В.А.Синонімія в
німецькій мові : Довідник. – Москва: «Вища школа», 1990. – 190с.
5. Кодухов В.І. Методи
лінгвістичних досліджень. – Москва: «Вища школа» 1978. – 197с.
6. Кочерган М. П. Вступ до
мовознавства. Підручник. Вид. 2-ге. - Київ: «Академія», 2008. – 368с.
7.Кубрякова Е. С. Части речи с когнитивной точки зрения. - М., 1997. –
326с.
8.Циганова В.Н. Синонімічний ряд.
– Москва: «Антологія», 1966. – 160с. 9.Fleischer W.
Aspekte der sprachlichen Benennung. – Berlin
Комментариев нет:
Отправить комментарий