Автор даної роботи
студентка 326 групи
фікультета іноземної філології
МНУ ім. В.О. Сухомлинського
Песоцька Поліна
Мова
являє собою універсальний засіб спілкування і уся сукупність мовних елементів,
увесь устрій
мови пристосовані для цього. Системність, поліфункціональність, варіантність
визнані фундаментальними якостями мови, якими і визначаються властивості слова
як основної одиниці мови. Для лексичного складу як одного Із основних
компонентів мови характерні всі її фундаментальні властивості. Лексичний склад
постійно і безперервно розвивається, вдосконалюється, маючи своє минуле,
сучасне і майбутнє, і цей розвиток є детермінуючим як загальними властивостями
мови, так і якісною специфікою слова. Розвиток окремих слів як елементів
лексичного складу, їх взаємовідношення і взаємодія з іншими словами, їх
можливість утворювати нові слова, без сумніву ведуть до розвитку лексичного складу,
до його розширення і збагачення. В лексичному складі мови, з одного боку,
відображається все багатство і розмаїття предметів, явищ реальної дійсності і
велика кількість лексичного матеріалу, а з іншого боку, всі семантичні процеси,
які здійснюються в системі мови, зумовлені мовними законами, підпорядковуються
певній мовній кваліфікації. Тому словниковий склад являє собою підпорядковану,
ієрархічно структуровану систему з певними закономірностями своєї організації,
функціонування і розвитку, що визначається фундаментальними властивостями мови.
Всі процеси і закономірності, що здійснюються в лексичному складі, зумовлюються
цими властивостями.
Лексичний склад – складна
багатоаспектна система, яка охоплює стабільні, сталі елементи, нові, що
асимілюються, виявляючи ознаки постійного розвитку, руху і оновлення. В
динаміці лексичного складу відображаються багаточисленні структурні,
лексико-семантичні процеси, в результаті яких лексичний склад збагачується
новими словами, що функціонують в системі мови автономно або паралельно з вже
існуючими для певного поняття словами.
Словниковий склад мови, особливо мови
багатофункціональної, яка обслуговує науку, літературу, мистецтво, виробництво,
є мовою преси, радіо, телебачення, надзвичайно багатий і різноманітний - він
налічує сотні тисяч слів. Та навіть у такому океані слів мовці порівняно легко
й швидко знаходять саме ті, що потрібні їм у даний момент. Поясненням цього
можуть бути системні зв’язки лексики, які значно полегшують пошук, бо
доводиться відшукати слово не у всьому словниковому складі, а в рамках
невеликої його частини - синонімічного ряду чи лексично-семантичної групи, на
яку орієнтується ситуація, логічна зв’язність та асоціативність мислення.
В українській мові, як і в інших, є
різні групи слів за значенням. Найбільші з них за обсягом - синоніми, антоніми
та пароніми, що виступають водночас і основою найвиразніших стилістичних
засобів.
Кожній людині, яка прагне просто, чітко
і дохідливо сформулювати думку, слід постійно вчитися розрізняти відтінки в
значеннях слів, правильно вживати їх в усній і писемній мові. Свідоме і
стилістично точне слововживання - надійний помічник в оволодінні скарбами
рідної мови і показник рівня культури.
1.
Явище паронімії
Пароніми
(грецьк. parа - біля, мимо і опута
- ім’я) - слова, подібні за зовнішньою формою у морфемному складі і звучанні,
але відмінні за значенням. Найчастіше - це спільнокореневі слова:
авторитетний - авторитарний, програмний - програмовий, надягати - одягати,
пригадати - прогадати. Цілеспрямоване використання паронімів - ефективний засіб
посилення виразності, підвищення дієвості тексту художньої літератури,
публіцистики, усного публічного мовлення.
Паронімічними відношеннями
поєднуються пара слів, значно рідше - три або більше. За характером смислових
зв’язків пароніми поділяють на кілька груп:
1. Синонімічні: важкий-тяжкий,
привабливий - принадливий.
2. Антонімічні: прогрес -
регрес, еміграція - імміграція, адресат - адресант.
3. Що мають семантичну
близькість: вирізнятися - відрізнятися, витрати - затрати.
4. Тематичні: абонемент -
абонент, пам’ятка - пам’ятник.
Мовознавці давно звернули увагу
на існування таких близько звучних слів, на відмінності між ними у значенні та
на можливі помилки у їх вживанні. Проте й до цього часу існує чимало
розбіжностей у поглядах дослідників і на саме явище паронімії, і на групи, які
можна включати до паронімів. При широкому розумінні паронімії до паронімів
зараховують усі слова, що мають звукову подібність, не враховуючи морфемного
складу слова, - і різнокореневі, і спільнокореневі (досвід - дослід,
громадський - громадянський). Якщо ж розуміють паронімію вужче, то в
патронімічні групи включають тільки спільнокореневі слова, які мають певний
змістовний зв’язок (комунікативний - комунікаційний, хронікальний - хронічний).
Семантичні зв’язки між паронімами можуть бути різними - синонімічними,
антонімічними, іноді це слова з близьким, суміжним значенням або члени однієї
тематичної групи. Основну групу паронімів становлять слова, що семантично
пов’язані між собою, частково збігаються за морфемним складом, близькі за
походженням.
2. Класифікація паронімів
Пароніми поділяються на кореневі, афіксальні
та етимологічні. Кореневі
пароніми мають різні корені, зовнішня схожість яких є випадковою: укр.
екскаватор - ескалатор; нім. fordern - fördern. Загальною мотивацією і
загальним семантичним зв'язком такі пароніми не об'єднані.
Афіксальні пароніми об'єднані спільною
мотивацією і загальним семантичним зв'язком. Вони мають спільний корінь, але
різні, хоча і подібні дериваційні афікси: укр. абонемент - абонент, економічний
- економний; нім. original - originell. Суфіксальна паронімія широко поширена в
медичній та хімічній термінології, де не тільки корені, але й суфікси мають
термінологічне значення. Так, наприклад, суфікс -ид в хімічній термінології
позначає сіль, молекули якої не містять атоми кисню (хлорид, сульфід і так
далі), натомість –ат позначає солі, що
містять атоми кисню (сульфат, карбонат і так далі).
Етимологічні пароніми - це одне і те ж
слово, запозичене мовою різними шляхами кілька разів (через посередництво різних
мов) і в різних значеннях: укр. проект (засвоєно безпосередньо з латинської) -
прожект (засвоєно через посередництво французької мови).Запозичення з
близькоспоріднених мов (російська - польська - церковнослов'янська) або з
мов-предків (французька- латинська, хінді - санскрит) можуть викликати
етимологічну паронімію, якщо запозичене слово схоже на вже наявне споконвічне
слово в даній мові. Іноді паралельно можуть вживатися оригінальне запозичення і
запозичення, піддане контамінації під впливом народної етимології: укр.
ординарний - одинарний.
3. Приклади паронімів
В
українській мові:
§
адрес (звертання, вітання) —
адре́са (поштова адреса);
§
афини (чорниця) —
Афіни (місто);
§
будова (структура ,склад) —
будівля (дім);
§
веліти (виказувати свою волю комусь) — воліти (бажати) — волати (стогнати);
§
вживати (використовувати) —
споживати (вживати у їжу);
§
воєнний (відносно війни) —
військовий (відносно військової
справи);
§
волосатий (про людину) —
волохатий (про тварину);
§
газовий — гасовий ;
§
гніт (тиск) —
ґніт (фітіль);
§
голосувати (на виборах) —
галасувати (\кричати);
§
горіх— горох;
§
горіх — гріх ;
§
горобина — городина (овочі);
§
готувати (їжу) — годувати (дитину);
§
грати (у якусь гру) —
ґрати (на вікні): Хтось хоче заграти, а хтось хоче за ґрати ;
§
дим — дім ;
§
дільниця (місце) —
ділянка (область (сфера));
§
загін — загінка (загон);
§
зв’язати (мотузкою) —
пов’язати (об'єднати);
§
квиток — квітка ;
§
клей — ґлей(глина);
§
корисний — корисливий ;
§
лікувати — лічити ;
§
місто — місце ;
§
облік (бухгалтерський)— обличчя (людське);
§
Параска (ім'я) —
праска (для білизни);
§
прізвище— прізвисько;
§
репетиція (концерту) —
репетування (вереск);
§
рідкий (мед) — рідкісний (скарб);
§
стать (чоловіча, жіноча) —
статура (комплекція);
§
талан (доля) —
талант (до певної науки);
§
чисельний (відносно чисел) —
численний (велика кількість);
В
німецькій мові:
§
Angel (вудочка) —
Engel (ангел);
§
Binnenmarkt (внутрішній ринок) —
Bienenmarkt (ринок бджолярів);
§
bieten (пропонувати) —
bitten (просити);
§
drucken (друкувати) — drücken
(тиснути);
§
Eigentum (власність) —
Eigenschaft (якість, властивість) — Eignung (схильність до чогось);
§
eigentlich (власний, справжній, справжній,
істинний, первісний, прямий, безпосередній) — geeignet (придатний);
§
entstehen (виникати, відбуватися) —
entstellen (спотворювати, паплюжити, перекручувати, перебріхувати);
§
Fokus (вогнище, точка концентрації, центр
уваги) — Hokuspokus (розіграш, трюк);
§
fordern (вимагати) — fördern
(підтримувати, фінансувати, спонсорувати);
§
fühlen (мацати, обмацувати,
відчувати) — füllen (наповнювати, заповнювати, начиняти);
§
Gepäck (багаж) — Gebäck (печиво);
§
Gedanke (думка) — Gedächtnis
(пам'ять);
§
Gewähr (гарантія) —
Gewehr (гвинтівка, кулемет);
§
Grab (могила) — Graben (рів,канава, траншея, окопп) — Grube (яма);
§
Jacke (куртка) — Jackett (піджак,
кітель, жакет);
§
Kapitän (капитан на флоті) —
Hauptmann (капитан сухопутних військ);
§
kennen (знати когось) —
können (могти);
§
Klinge (клинок, лезо) — Klang (дзвін,
звук, тон, тембр);
§
klingen (звучати) — klingeln (дзвонити);
§
Kohl (капуста) — Kohle (вугілля);
§
Kolleg (навчальний заклад для підготовки
до вступу у вуз) — College (коледж);
§
Kotelett (відбивна) —
Koteletten (бакенбарди);
§
kriechen (повзати) —
kriegen (отримувати);
§
lecker (смачний) — locker (вільний);
§
leben (жити) — lieben (любити);
§
Luchs (рись) — Luxus (розкоші);
§
Mandant (доверитель) —
Mandat (мандат, доручення, повноваження, депутатське місце);
§
Match [meʧ] (матч,зустріч, змагання) — Matsch [maʧ] (рідка каша, кисель, місиво, бруд, поразка у грі);
§
Mund (рот, отвір, гирло, горловина) — Mond
(Місяць) — Monat (календарний місяць);
§
nach (после, у напрямі
в/на/к) — nah (близький, ближній);
§
original (оригінальний) —
originell (своерідний, дивний);
§
Partei (партія) — Party (вечірка);
§
Pfand (залог) — Pfändung (накладення
арешту на майно боржника, опис майна боржника);
§
Post (пошта) — Posten (пост);
§
reisen (їздити, мандрувати) —
reißen (рвати) — reizen (збуджувати, дражнити);
§
schon (вже) — schön (гарний, прекрасний);
§
serbisch (сербський) —
sorbisch (лужицький);
§
Sitte (звичай) —
Sippe (рід, клан, родичі);
§
Staat (держава) —
Stadt (місто) — Stätte (місце (дії);
§
Strom (потік, течія, електричний струм,
електроенергія) — Sturm (буря, ураган, шторм, атака, штурм, молоде вино);
§
Studio (студія) — Studium (навчання);
§
tauchen (занурювати, пірнати) — taufen (хрестити);
§
tauschen (обмінювати(ся)) — täuschen
(обманювати, вводити в оману);
§
Übel (зло, біда, хвороба) —
Jubel (тріумфування, веселість, бурхливий вияв радості);
§
üblich (звичайний, загальноприйнятий) —
übrig (зайвий);
§
verstehen (розуміти) —
verstellen (переставляти, поставити не на місце, змінювати, робити невпізнанним) —
vorstellen (поставити вперед, представляти, являти собою, зображати);
§
Vertrag (договір) — Vortrag (доповідь)
§
wandern (мандрувати(пішки), бродити, займатися туризмом, блукати) — wundern (дивувати)
Висновок
Зважаючи
на інформацію, яка викладена в рефераті, необхідно усвідомити, що явище
паронімії вимагає точного знання значень і адекватного вживання слів. Незначна
відмінність між двома словами приводить до помилок, зокрема до неправильної
заміни одного слова іншим. Отже, при використанні паронімів слід звертатися до
відповідних тлумачних словників з метою уточнення значення, правопису і вимови
потрібного слова.
Уміння розрізняти патронімічні
слова і правильно вживати їх у мовленні - неодмінний складник культури мови.
Існування певних семантичних відношень
між однокоре¬невими одиницями у сучасній німецькій мові зумовлено їх
характером,нечіткими, рухливими межами,непостійності компонентного складу
лек¬сичного значення, що змінюється під дією як мовних(розумова діяльність,
зміна денотата), так і позамовних(парадигматичні і синтагматичні зв’язки слів,
контекст) чинників.
Інформацію взято з сайту/наукового посібника:
1.Алексеев
А.Я. О некоторых вопросах стилистического словообразования/
А.Я.Алексеев//Словообразование и его место в курсе обучения иностранным язикам.
– Владивосток: Изд-во ДГУ, 1975. – Вып.3. С.29-32.
2.Іщенко
Н.Г. Парадигматичні зв‘язки в системі однокореневих
утворень/Н.Г.Іщенко//Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. – Київ: Видавничий
центр КДЛУ,2000. – С.165-171.
3. Москальская О.И.
Вариантность и дифференциация в лексике немецкого языка/О.И.Москальская//Норма
и социальная дифференциация языка. – М.:Высшая школа,1969. – С.57-69.
4.Культура
української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990.
-304 с.
5.Пономарів
О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1992. – 248с.
6.Літературознавчий
словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. - К.: ВЦ «Академія», 1997.
– 752с.
Это круто!
ОтветитьУдалить